ІСТОРІЯ УЧБОВИХ ЗАКЛАДІВ
МІСТА КАХОВКА.
Друга половина ХІХ століття – це час бурхливого розвитку освіти в Україні,
як наслідок впровадження ліберальних реформ царського уряду Олександра ІІ та пов’язаного з ними стрімкого зростання економіки. Відкриття фабрик та заводів, поява банків, електростанцій, залізниць вимагали від суспільства великої кількості освічених кваліфікованих робітників.
Сьогодні важко повірити в те, що протягом 70-ти років від моменту заснування Каховки в містечку не було жодної школи. І лише в 1861 році з’являється перша школа.
Довгий час вважалось, що наступними школами в місті були Щемилівська та Слобідська, споруджені на кошти Панкеєвих у 1893 році. Від цих шкіл ведуть свої корені сучасні третя та п’ята школи. Однак, нещодавно, завдяки кропіткій архівній роботі місцевих краєзнавців, була встановлена дата заснування Новопланської школи, з якої починається історія сучасної Каховської загальноосвітньої школи № 4. Виявилось, що школа була заснована не у 1900, як вважалось раніше, а у 1891 році. Таким чином, четверта школа була другою у нашому місті, і в цьому році святкує свій 125-річний ювілей. На відміну від своєї попередниці та наступників, Новопланська школа була побудована за рахунок земства та пожертв громадськості, а не на кошти власників міста.
В кінці ХІХ століття Каховка швидко розросталась, і новобудови на південно-західній окраїні міста отримали назву Нові плани. Звідси і назва нової школи – Новопланська, що знаходилась на розі вулиць Поштової (Панкеєвська) та Кінної (А. Спендіарова) – якраз у гущі Нових планів. Будівля цієї школи збереглася до наших днів і сьогодні більше відома жителям міста як колишня вечірня школа.
У зв’язку з бідною джерельною базою, історія Новопланської, а згодом четвертої школи, має багато білих плям.
Однак, все ж таки, деякі спогади, документи та матеріали дають змогу уявити основні віхи її розвитку.
З моменту утворення заклад носив назву земської початкової Новопланської школи та утримувався за рахунок асигнувань земства.
Першими її вчителями були П.Г. Терещенко та В.Г. Терещенко.
У перші післяреволюційні роки у будівлі Новопланської школи була відкрита Каховська трудова школа № 4.
Першим завідувачем (директором) новоствореної школи був Опанас Лазаревич Золотіхін.
Крім завідувача, в школі працювало ще два вчителя, технічний працівник та сторож. В школі навчались три основні групи та три гуртки лікнепу.
Викладання велось як на російській, так і на українській мовах.
У школі було три класні кімнати, три дошки, один стіл, 47 парт, 50 букварів, 38 читанок, 70 підручників рідної мови, 58 з математики та дві карти.
Таким чином, матеріальне забезпечення школи залишало бажати кращого.
Однак більше всього сучасників дивує програма навчання, що складалась не із звичних сьогодні предметів,
а з комплексів, що містили такі теми, як «Знайомство зі школою», «Жовтнева революція», «Осінні роботи», «Кривавий тиждень», «День Ілліча та свято Першого травня» та інші.
Таким чином, освіта в 1920-х роках була насичена дитячою працею, політичною пропагандою та антирелігійним вихованням.
У зв’язку з тим, що більшість архівних матеріалів міста було втрачено в роки Другої світової війни,
документально дослідити історію школи у 1930-х роках і тим паче у роки війни майже не можливо.
Щодо післявоєнної діяльності та місця знаходження школи, у краєзнавців існують деякі розбіжності.
Так, наприклад, існує думка, яка спирається на спогади кількох ветеранів освіти,
що школа № 4 відновила свою діяльність у 1951 році в приміщенні Будинку піонерів (сучасна ресторація «Де Монджаро»).
Однак ця думка документально не підтверджена. Достовірно відомо, що Каховська школа №4 з кінця 1950-х та в 1960-х роках перебувала у рідній будівлі колишньої Новопланської школи.
У 1950-1960-х роках у місті з’являються нові великі підприємства: чисельні філії “Укрводбуду”, найбільший у Європі завод залізобетонних виробів та інші.
Для чисельних робітників нових підприємств починається будівництво нового житломасиву Свєтлово.
Серед житлових будинків була зведена нова будівля для четвертої школи, яка відкрила двері для учнів вже 1 вересня 1970 року.
Нова чотириповерхова красуня вражала сучасників: широкі рекреації, великі вікна, просторі класи, майстерні, їдальня,
величезний спортзал – нічого тут не нагадувало про стару маленьку школу на вулиці Спендіарова.
У 1970 році школа змінила не лише адресу, а й статус – з восьмирічної вона перетворилась на середню.
В 1970-х кількість учнів у школі сягає 2,5 тис., і навіть після відкриття нової будівлі третьої школи у 1977 році, учнів у школі налічувалось в середньому близько тисячі.
У 1970-1980 рр., завдяки самовідданій праці педагогічного колективу, вона виходить на нові горизонти навчально-виховного процесу,
в школі створюються табір праці та відпочинку «Світанок» (1972 р.),
Клуб інтернаціональної дружби (1983 р.), що мав зв’язки з аналогічними клубами України, Угорщини, Німеччини, Росії, Польщі.
У школі було організовано туристично-краєзнавчий гурток, а в 1987 році – вокально-хоровий колектив «Водограй» .
В роки незалежності Каховська ЗОШ №4 продовжує стрімко розвиватись, з’являються нові гуртки, комп’ютерні класи, поліпшується матеріально-технічне забезпечення.
Знаковим для школи став 2006 рік – вчителю географії А.П. Дзюбі було присвоєно звання «Заслужений вчитель України», а школа стала лауреатом конкурсу «100 кращих шкіл України».
Четверта школа – одна з небагатьох у місті має власний музей історії школи, відкритий у 2007 році.
Таким чином, школа пам’ятає своє визначне минуле, черпає з нього багатющий досвід задля виховання майбутніх поколінь та лишається одним з провідних навчальних закладів міста.
Денис Костиря, учитель історії Каховської ЗОШ №4.
